Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до виконувача обов'язків Президента України Голови Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича про визнання незаконним Указу Президента України від 7 березня 2014 року № 275/2014 "Про призначення ОСОБА_11 головою Київської міської державної адміністрації" (далі - Указ),

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати Указ незаконним.

На обґрунтування позову вказав, що Указ суперечить законам України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні", 15 січня 1999 року № 401-XIV "Про столицю України - місто-герой Київ", Статуту територіальної громади міста Києва та порушує його права, гарантовані статтями 38, 141, 143 Конституції України, оскільки ОСОБА_11 не обирався територіальною громадою м. Києва на посаду Київського міського голови, відтак він не є міським головою, а тому не міг бути призначений головою Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА). Згідно з пунктом 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 КМДА має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою КМДА.

Суд установив, що 7 березня 2014 року виконуючий обов'язки Президента України Турчинов О.В., який відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2014 року № 764-VII "Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов'язків Президента України згідно зі статтею 112 Конституції України" виконував обов'язки Президента України, Указом призначив ОСОБА_11 головою КМДА.

Вищий адміністративний суд України постановою від 8 липня 2014 року у задоволенні позову відмовив виходячи з того, що Указ видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою забезпечення здійснення виконавчої влади в м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_9 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати цю постанову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи, наведені ОСОБА_9 в заяві, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.

ОСОБА_9 оспорив Указ, який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому його адресовано.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім ОСОБА_11), в тому числі і заявника ОСОБА_9, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженим Указом не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Посилання заявника на порушення його виборчих прав є безпідставним, оскільки Указ не має безпосереднього відношення до виборчих правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з виданням Указу Президента України від 25 червня 2014 року № 556/2014 "Про призначення ОСОБА_12 головою Київської міської державної адміністрації" оспорюваний Указ втратив чинність.

Оскільки заявник не має права на оскарження правового акта індивідуальної дії, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративна справа, яка розглядається, порушена без законних на те підстав, у зв'язку з чим постанова Вищого адміністративного суду України від 8 липня 2014 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС.

Керуючись статтями 157, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_9 задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 8 липня 2014 року скасувати. Провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. ГусакО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко О.Б.Прокопенко О.О. Терлецький